Пінокіо

Джепетто, який насилу зводить кінці з кінцями, якось вирішує змайструвати собі маленького друга, про якого він піклуватиметься як про рідного сина, а той, відповідно, розбавить його сумну і безнадійну старість, незважаючи на те, що буде звичайною німою лялькою. Чоловік акуратно і дбайливо вирізає зі звичайного поліна фігурку маленького хлопчика. Після закінчення роботи майстер, задоволений результатом своїх праць, спокійно лягає спати, не підозрюючи, що цієї самої ночі його творіння оживе. Радості Джепетто не було межі, і він називає свого нового співмешканця Піноккіо. На жаль, у симпатичного хлопчика було не людське, а дерев'яне та бездушне серце, яке не дозволяло йому зрозуміти багатьох речей у цьому житті, а також відчувати справжні щирі почуття. У ході подальшого розвитку подій Піноккіо доведеться не тільки зустрітися з різними чарівними істотами та лиходіями, але й зіткнутися з безліччю труднощів і небезпек, навчитися розділяти добрі та погані речі, а також поступово ставати схожим на інших людей, навчившись правдивості та послуху.