Тобі, безсмертний

Воно прибуло на Землю невідомо звідки. Безсмертне щось, «лист на вітрі». Спочатку воно прийняло форму каменю, потім стало мохом і скопіювало вигляд мертвої тварини, після чого нарешті знайшло свідомість. Воно рухалося вперед по засніжених рівнинах, хоча і не знало, куди прямує. І ось воно зустріло людину. З тим одиноким хлопчиком, що жив, а тепер, на жаль, помер, воно провело трохи часу і навряд чи могло зрозуміти, про що той мріяв. Тільки прийнявши його форму, воно мало можливість дізнатися, як це. Воно було каменем, було мохом, хижаком, а тепер стало хлопчиком. Воно вмирало знову і знову, але по-справжньому померти не могло і тільки страждало, поки одного разу не навчилося бути людиною.