Біле оливкове дерево

У Китаї існує повір'я, що якщо посадити насіння білого оливкового дерева, це допоможе виконати заповітні мрії. 504 дні тому, під час відрядження в одну з неспокійних країн Сходу, репортер Сон Ран із міста Ліан уперше в житті усвідомила, що її найпотаємніше бажання — мир у всьому світі. Вона опинилася в епіцентрі конфлікту, де кожна година приносила нові руйнування та горе. В один із найнебезпечніших моментів її врятував Лі Цзан, китайський інженер-підривник, який працював в цій країні волонтером. Його доброта, щирість та дитяча чистота душі підкорили Сон Ран.

Незважаючи на зовнішню крихкість, Сон Ран виявилася сильною та рішучою жінкою з великим серцем, повним співчуття та справедливості. Лі Цзан, познайомившись із нею ближче, був вражений її сміливістю та стійкістю. Їх об'єднали спільні ідеали та глибока взаємна симпатія. Навіть в умовах війни, серед свисту куль та вибухів, вони знайшли місце для кохання та романтики. У світі, зануреному в темряву, їхня доброта та взаєморозуміння стали тим світлом, яке вело їх уперед і надавало життю сенсу.

Однак раптове бомбардування зруйнувало їхнє тендітне щастя. Хаос охопив усе довкола, і навіть військові не могли зрозуміти, що відбувається. У ті дні було багато болю, несправедливості та втрат, але також знаходилося місце для героїзму, хоч і надто дорогою ціною. Після повернення до Китаю їхнє життя змінилося. Лі Цзан, переживаючи загибель друга, який врятував його ціною власного життя, поринув у почуття провини. Сон Ран, у свою чергу, зіткнулася з критикою через фотографію, зроблену під час авіанальоту.

Здавалося, їхні шляхи розійшлися назавжди. Але доля розпорядилася інакше. Згодом вони знову зустрілися, і їхнє життя почало поступово налагоджуватися. Водночас вибухотехнік та журналістка посадили насіння білого оливкового дерева, вірячи, що це стане символом їхнього нового життя та надії на краще майбутнє.