Останнє, що бачила Мері

У холодні зимові дні 1843 року, затишний, але сповнений смутку старий фермерський будинок стає сценою для трагедії, коли сім'я збирається провести останні обряди на згадку про свого покійного матріархе. Цей момент, наповнений горем та спогадами, перетворюється на напружене переживання, коли засмучені родичі починають обговорювати не лише втрату, а й обставини, пов'язані зі смертю коханої жінки. Кожен член сім'ї, приховуючи свої почуття та переживання, починає ставити питання, на які, здається, неможливо знайти відповідь. Заглиблюючись у спогади життя матріархе, вони розкривають сімейні таємниці і старі образи, які раніше залишалися в тіні.

У міру того як обстановка розпалюється, подив і страх починають огортати сімейне коло. Стає очевидно, що смерть матріархе була випадковою, і тіні минулого починають переслідувати кожного. Подібно до замороженого пейзажу за вікном, їх внутрішні переживання покриваються крижаною кіркою недовіри та підозрілості. Драматичні розкриття та несподівані повороти змушують родичів поглянути один на одного з новими очима, змушуючи їх усвідомити, що в цій втраті приховані не лише жертви, а й зради, які можуть змінити їхні стосунки назавжди. Таким чином, історія набуває глибини і напруги, змушуючи глядачів поринути у світ, де любов і ненависть, вірність і зрада переплітаються у складному танці людської долі.