Полковнику ніхто не пише

Колись полковник боровся за свободу та братерство. Але ті дні минули, і він живе в очікуванні пенсії в невеликому латиноамериканському містечку разом із хворою дружиною. Чекає вже 27 років ... Щоранку він прокидається з думкою про пенсію, чекає, що з хвилини на хвилину йому її переведуть. А повз проноситься життя з її маленькими радощами та прикрощами. Над полковником сміються, його шкодують, і єдина його надія на краще життя — бійцевий півень, що колись належав його загиблому синові.