Робінзон Крузо

Робінзон Крузо успадкував плантацію цукрової тростини в Сан-Луїсі, Венесуела, і щойно вмираючий друг довірив йому опіку над своєю онукою Ізабеллою. Його просять супроводжувати корабель невільників «Санта-Лючія» до Гвінейської затоки. Там купують рабів для плантацій у Південній Америці. Щоб задовольнити своїх кредиторів, він погоджується і прощається з Ізабеллою та економкою Мелані, сподіваючись повернутися додому через кілька місяців.

На борту корабля між ним і капітаном виникає суперечка, коли той міняє шлях щоб по дорозі продавати рабів. Робінзон, як представник власника судна, відмовляється на це погодитися, і капітан безцеремонно кидає його в човні біля маленького острова. Після великих зусиль йому вдалося дістатися острова того ж дня. Знесилений, він падає на пляж і вночі будиться від сильного шторму. Наступного ранку він обережно починає досліджувати острів і з жахом виявляє, що він єдина людина на острові. На пляжі чоловік знаходить фігуру Санта-Лючії, а незабаром після цього — уламки корабля, який став жертвою нічного шторму. Однак, крім корабельної собаки Венери, в аварії ніхто не вижив. Робінзон приносить на берег життєво важливе спорядження, таке як чорний порох, мушкети, пістолети, їжу, свічки, меблі та своє улюблене квадратне піаніно. З небагатьма речами, врятованими з корабля, він починає влаштовуватися на пляжі. У бортовому журналі капітана він читає свій запис про те, що він, Робінзон, помер від лихоманки 18 березня 1744 року, а його тіло було викинуто в море.