Мене звуть Фарах

Фарах була гідним членом суспільства та приносила користь людям. Жінка вивчилася на лікаря та лікувала пацієнтів, вникаючи в їхні проблеми та тяжіючи рятувати чи хоча б полегшувати страждання. Сама вона також потребувала допомоги, але не намагалася просити про це, вважаючи, що повинна сама все вирішувати. Фарах поодинці справлялася з вихованням дитини. Їй подобалося бути матір'ю, і вона черпала в батьківстві сили, а їх точно потребувала. Дитина дарувала Фарах відчуття потрібності і наповнювала її душу почуттями. Фарах була щаслива у своєму житті. Була вона задоволена і тим, що досягла успіху на професійній ниві. Але, відбувається щось таке, чому все колишнє життя Фарах ділиться на «до» та «після». Фарах дізнається про те, що син смертельно хворий. Вона впадає у відчай, адже хоч вона і лікар, але йдеться про найближчу людину. Хлопчика цілком можна врятувати, але лише за умови дорогого лікування. Ось тільки потрібної суми грошей Фарах не має. Жінка не збирається здаватися. Вона намагається зрозуміти, звідки знайти кошти і до кого слід звернутися по допомогу. Причому їхати потрібно за кордон. Вона залишає рідні місця і разом із дитиною намагається влаштуватися там, де все їй чуже. Фарах змогла впоратися з емоціями. Вона намагається знайти роботу, і вона знаходиться, хіба що прибиральницею у мафіозних персон. І ця обставина відіграє ключову роль.